Микита Андрійович, фермер, який займається розведенням великої рогатої худоби, ледве під’їхав до своєї ферми, як почув крики своїх працівників. Скотник Федір вибіг до нього з вилами в руках і відкинув їх у бік. «Андрію, ти де взяв цього звірюгу?
Він же нікого до себе не підпускає, до нього взагалі підійти неможливо! «Федор, ну ти що, вперше племінного бика бачиш? – змахнув рукою Микита. «Як діти, слово честі!» «Та ти піди сам і подивися, це а не бик, це монстр якийсь! Того й дивись, рогами черево сперечається!»
«Ні, я за ним дивитися не збираюся, мені моє життя ще дороге, він уже друге стійло ламає!» «Василь хотів йому сіно дати, то він так мотнув своїми рогами, що той убік відлетів, розбився, мало не розбив голову!
Я його додому відпустив, може, до лікарні доведеться йти!» Микита Андрійович насупився і ввійшов у Хлів, куди на днями привезли і поставили молодого племінного бика, лобастого та крутого.
Його хвалили, як хорошого виробника, і Микита погодився на дорогу покупку, тим більше, що на його стадії не було нормального бика. Але якщо й далі так піде, як каже Федір, доведеться бика відправляти на бійню,адже це не справа, якщо за ним ніхто не зможе доглядати.
Жаль, звичайно, втрачати такі гроші, але видно нічого не поробиш. Микита Андрійович увійшов до Хліву і завмер від переляку і захоплення, коли побачив величезного звіра, що роздмухує великі ніздрі. “Ну і що ти тут влаштовуєш?” – звернувся до нього Микита Андрійович. «Всіх працівників мені налякав!
Хтось же повинен тебе годувати, напувати, чистити врешті-решт!» Бик подивився на господаря налитими кров’ю очима і оглушливо заревів, а потім смикнув головою з такою силою, що мало не порвав ланцюга, якими був прив’язаний.
Микита Андрійович мимоволі відскочив убік, а потім поспішив вийти з Хлєва… Джерело