Категорія: Життєві історії

— Зараз ти негайно випререш мій піджак і потім погладиш, — свекор кинув невістці практично в обличчя свій піджак. – І дивись не зіпсуй! У тебе дві години, потім він мені знадобиться. — Ну, що очима плескаєш, як злякана качка? Губки свої надуті стиснула… Аби до годівниці присмоктатися. Присоски не тріснуть? Знаю я вашу породу, […]

– Моя мама до нас на тиждень приїде пожити, – Геннадій приголомшив несподіваною новиною свою дружину. – Навіщо? – Незрозуміло запитала Юля. – Та просто так. Каже, що скучила і давно мене не бачила, – безтурботно відповів чоловік. – Ви вчора тільки по відеозв’язку спілкувалися, невже цього мало? – Почала заводитися дівчина. – Наживо побачити, […]

Та я ні до чого не приторкнулася через ці ложки! На РІ3ДВ0 нас запросила до себе мама мого чоловіка Роми Надія Станіславівна. Це було наше перше свято в її домі після весілля, і я, якщо чесно, трохи хвилювалася. Заміж я вийшла лише два місяці тому, і хоча зі свекрухою ми непогано ладнали, усе одно в […]

— З якого приводу свято? — Олексій прийшов із роботи і побачив дружину біля плити. На столі вже стояв гарний салатник з улюбленим «крабовим» салатом, а аромат печених овочів розносився по будинку, зігріваючи та роблячи атмосферу затишною. — З одного дуже важливого приводу… — Інга зробила інтригуючий вираз обличчя. — Дочекаймося твою матір і сядемо […]

Ми з Петром одружені вже два роки. Наша донечка, маленька Марійка, скоро святкуватиме свій перший рік. Здавалося б, наша сім’я має бути джерелом радості та підтримки, але одна обставина все частіше стає причиною моїх сліз і тривоги. – Наталко, а чому борщ якийсь рідкий? Мама завжди готує так, що ложка стоїть, – сказав якось Петро, […]

Минуло майже 3 роки, як війна забрала в нас спокій. Мій чоловік, Олег, із перших днів пішов на службу як військовий лікар. Я залишилася у Львові з двома донечками, хоча з березня по вересень жила в мами (вона на заробітках в Іспанії) Ми з дівчатами трималися, як могли. Та ЗАРАЗ найбільшим випробуванням стали не стільки […]

Знаєте, я зрозуміла одну річ. Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Раніше я не збиралася претендувати на спадок матері. Адже я єдина донька, а моя мама живе у селі та має двоповерхову хату. Я просто спокійно планувала доглядати за нею до старості, допомагати фінансово чи морально. У мене з чоловіком великі зарплати та ми можемо […]

Свекруха прекрасно знала, що моя мама буде у мене, тому ледь не з порогу витягла з кишені вже підготовлені сто євро і вложила нам на стіл, де був і борщ розлитий по тарілках, і хліб, і сало з цибулею. – Це вам! На свята щось до столу купиш. Я, свахо, завжди дітям допомагаю. Ну така […]

Шурпу я, звичайно, поїла ложкою, але до решти страв я не торкнулася. Хоча гості наминали все за обидві щоки: на столі були домашні ковбаси, холодець, сало, курячі котлети, тушкована картопля зі свининою, овочеві салати, соління, пиріжки, узвар. Але, як виявилося, в селі у батьків мого чоловіка немає виделок. У їхній родині не заведено давати виделки. […]

– Мамо, де твої золоті прикраси? Я ж пам’ятаю, що в тебе їх було багато, – Людмила навіть не встигла привітатися, як одразу кинулася до шаф і шухляд у моїй кімнаті, порпаючись там і шукаючи щось конкретне. – Яке золото, Людо? – розгублено запитала я. – Твоє старе, радянське золото. Ти ж мала великі персні […]