Доброго ранку, шановне фейсбучне панство!!! Понад рік мене муляє одне важливе питання. Звідки взялися деякі розповсюджені міфи щодо вaкцuнації?
Свого часу я була уважною студенткою медичного вишу радянського зразка. Я добре пам‘ятаю, як покійний професор Василь Пилипович Ліпковський (світла йому пам’ять!!!) читав нам лекціі з інфекційних хвороб та епідеміології. І, розповідаючи про кожну інфекційну хворобу, особливо небезпечну, здатну до широкого розповсюдження, наголошував на тому, як вакцинація допомогла зупинити, а то і знищити, ту чи іншу епідемію.
Пише https://puer.org.ua
А потім я прочитала чудову книгу: «Драматична медицина». І перед моєю уявою пройшли образи наших попередників-лікарів, науковців, які поклали своє життя на вивчення різноманітної «зарази» , на лікування хворих від неї, на попередження масової захворюваності, яка зазвичай призводить до зростання смертності. Деякі з них усвідомлено заражали себе смертельно небезпечними інфекційними збудниками і помирали. Світла ім пам’ять та моя особиста подяка!!!
Розповідав професор і про те, що полегшення комунікацій між людьми, легке пересування літаками, потягами, дозволяє у сучасному світі швидше розповсюджувати небезпечні інфекції… І ті страшні хвороби, що котилися світом, розповсюджуючись десятиліттями та роками, нині мають шанс розповсюдитися впродовж тижня…
Розповіді професора були аргументованими, логічними, зрозумілими.
Усе потім відбулося саме так, як він розповідав…
Тому я дотепер не второпаю, звідки у нас, лікарів, які навчалися за однією програмою, такі різні уявлення про вакцинацію, як стратегію боротьби з інфекціями?
Звідки ця теза, що прищеплюватися не можна в епідемію?
Адже вся історія щеплень і драматичної боротьби зі смертельними збудниками, свідчить про інше…
Чому «вакцина послаблює імунну систему»? Коли нас вчили навпаки-що вона її стимулює..
Можливо, що не будучи фахівцем в цій галузі, а маючи лише базові знання з інфекційних хвороб та епідеміології, я щось пропустила за минулі десятиліття?
Спілкуюся зі своїми колегами, які також навчалися у нас, але працюють за кордоном. Ні, все правильно. Там уявлення саме такі, як нас навчали. Робота в інших, не самих бідних країнах, показала, що наші лікарі навчені правильно. А сучасні вимоги до їхніх знань, навичок, як раз і підтверджують прищеплені нам у студентські роки, уявлення. Все правильно. Звісно, вакцинація не єдиний, але важливий і дієвий захід боротьби людства з епідеміями. Разом з протиепідемічними заходами по роз‘єднанню людей, а по можливості, у поєднанні з ефективними специфічними ліками -це вивірена комплексна боротьба медичноі спільноти та соціуму з інфекціями, які швидко розповсюджуються.
Інший розповсюджений міф-що вакцинація ефективна виключно у боротьбі з бактеріальними інфекціями, але не з вірусами.
Згодна, що віруси-це ще ті створіння!!! Мутують і відчайдушно боряться за своє панування. Але й ослаблюються у тій боротьбі. Та й ми з ними змінюємося. І вакцини стають все досконалішими…
Згодна і з тим, що вакцинація-гарна стратегія і поза епідеміями. «Вакцинований-захищений»- працює будь-коли. Це як боєприпаси у мирний час. Мають бути напоготові. Алже епідемія-це війна. Війна мікроскопічного створіння з «вінцем Природи»-людиною…
Отож сьогодні хочу повернутися в «Історію зарази», згадати відомі факти про те, як себе проявила вакцинація під час різних епідемій.
Не буду оригінальною, почну з найбільшої перемоги на «полях боїв».
НАТУРАЛЬНА ВІСПА
Тільки в XX столітті ця надзвичайно заразна ВІРУСНА хвороба вбила понад 300 мільйонів людей.
*** Вірусна, панове, хто вважає що вакцинація неефективна проти вірусів!!! І цей вірус вдалось перемогти!
Кількість жертв натуральної віспи в більш ранні епохи не піддається обліку.
Близько 30% тих, хто заражалися віспою, вмирали, нерідко в муках, тому що все їхнє тіло вкривалося гнійними наривами. Решта сліпнули або залишалися на все життя з жахливими шрамами на шкірі.
Світлини, на яких закарбовані осианні хворі-чорно-білі…розуміємо чому…
Протягом століть люди відчайдушно шукали ліки проти віспи — і врешті-решт, створили першу вакцину.
Ідея, що штучно викликана слабка форма захворювання здатна створити у людини імунітет, народилася, ймовірно, в Китаї. Відповідно до джерел, вже близько 1000 року люди там вдихали через ніс порошок з дрібно потовчених струпів хворих на віспу або вставляли у вуха шматочки вати, вимочені в гної.
В Африці за допомогою голки протягували через шкіру просочену гноєм нитку.
У Британії XVIII століття щеплення від віспи палко пропагувала знаменита аристократка та інтелектуалка леді Мері Монтегю, яка сама в молодості перехворіла на віспу і ознайомилася з відповідними практиками в Туреччині, де її чоловік служив послом.
Надійним метод було назвати важко. Приблизно кожен тридцятий пацієнт в результаті хворів на віспу у важкій формі і гинув.
Тим часом англійські фермери давно помітили, що коров’яча віспа для людини заразна, але не смертельна. Вивчивши це явище, лікар Едвард Дженнер створив на основі коров’ячої віспи надійну і безпечну вакцину.
А 14 травня 1796 року Дженнер прищепив нею восьмирічного фермерського сина Джеймса Фіппса, який згодом дожив до старості, а за два роки випустив знамениту брошуру «Дослідження причин і дія коров’ячої віспи». Випустив власним коштом, оскільки Королівське наукове товариство поставилося до методу Дженнера з недовірою.
Сумніви відпали, коли військовослужбовців британської армії і флоту примусово прищепили від віспи, і ні з ким нічого поганого не сталося. Добре, що тоді не було Інтернету і псевдо-наукові байки також розповсюджувалися повільніше…
Майже за сто років Луї Пастер з поваги до Дженнера запропонував назвати всі засновані на принципі створення штучного імунітету препарати вакцинами: від французького слова vache — «корова».
У бідних країнах віспа продовжувала лютувати ще понад півтори сотні років. Покінчити з нею допомогла програма масованого щеплення ВООЗ, яка стартувала в 1967 році.
Вважається, що для появи колективного імунітету необхідно прищепити 80% населення. Вакцинувати кілька мільярдів людей було неможливо.
Зате досить ефективною виявилася тактика точкової імунізації, вперше випробувана в східній Нігерії: оперативно виявляти осередки віспи і прищеплювати сусідніх жителів. Викорінити віспу в регіоні з населенням в 12 мільйонів людей вдалося, зробивши всього 750 тисяч щеплень.
Зараз живі віруси віспи залишилися лише в двох місцях на Землі: лабораторіях вищого рівня захисту в Росії та США. Не дуже радісна новина, чесно кажучи…
Останній випадок зараження натуральною віспою було зареєстровано 26 жовтня 1977 року в сомалійському місті Марка. А влітку 1978 року -самий останній випадок. Це було лабораторне зараження 40-річної Джанет Паркер, яка була медичним фотографом.
Отож з 1978 року випадків натуральної віспи у світі не було! А з 1980 року в СРСР вакцинація проти віспи видалена з календаря щеплень радянських дітей і замінена щепленням на епідемічний паротит (свинка).
ПОЛІОМІЄЛІТ
Ця страшна хвороба вбила набагато менше людей, ніж віспа, зате була набагато жорстокішою до тих, хто вижив.
Також викликається ВІРУСОМ…
Заражаються нею в основному в дитинстві. Вірус проникає в організм через рот, потім потрапляє в кров і вражає нервову систему, часто викликаючи невиліковний параліч. Здебільшого він вражає ноги. Найбільш відома історична особа, яка страждала на цю хворобу-Президент США Франклін Делано Рузвельт.
Попри те, що вірус поліомієліту найчастіше викликає інвалідизуюче ураження ніг, кожний десятий пацієнт помирає від задухи в результаті паралічу легеневих м’язів.
Єдиною надією таких хворих залишалася штучна вентиляція легень всередині спеціальних камер, створених в 1920-х роках, які отримали назву «Залізні легені». У цих металевих коконах люди проводили тижні, іноді — все їхнє життя. Світлину наводжу нижче!
Оскільки поліомієліт, на відміну від віспи, не має зовнішніх ознак, його інфекційна, вірусна природа була встановлена лише в 1905 році шведським лікарем Іваром Вікманом.
На той час поліпшення якості питної води у великих містах зменшило як загальну кількість випадків поліомієліту, так і відсоток людей, що мали імунітет до нього. Спалахи хвороби стали помітнішими.
Деякий час існувала думка, яка згодом виявилося невірною, що поліомієліт — проблема в основному розвинених країн.
У 1952 році американський лікар Джонас Салком створив вакцину від поліомієліту. У 1961 році його колега Альберт Сейбіна придумав поліпшену версію, яку можна було ковтати, а не отримувати у вигляді ін’єкціі.
Після того, як були запроваджені масові вaкцuнації захворюваність у США і Європі різко пішла на спад.
До речі, з щепленнями від поліомієліту пов’язана одна з найстрашніших помилок в історії вaкцuнації. У 1955 році американська фірма Cutter Laboratories помилково випустила понад сто тисяч доз препарату, що містили живий вірус поліомієліту. Десять дітей померли і 160 були паралізовані на все життя.
A в 1988 році ВООЗ оголосила про початок програми з викорінення поліомієліту в усьому світі. У 1994 році вільними від хвороби, яку прозвали «жахом батьків», були оголошені США, в 2000-му Китай, Японія і Південна Корея, в 2002-му Європа, в 2014-му Південно-Східна Азія.
Яке ж Середньовіччя має бути в головах батьків дітей з Рівенщини, які у XXI столітті захворіли на поліомієліт! Мій розум закипає. Шестеро з десяти дітей… В ситуації, коли світ має вільні від цієї жахливої хвороби країни, ми виглядаємо…м‘яко кажучи…
За експертними оцінками, вакцина від поліомієліту зберегла життя півтора мільйона людей, ще 18 млн уникнули паралічу.
Зараз поліомієліт дає про себе знати тільки в Афганістані, Пакистані та Нігерії. Йдеться про кілька десятків випадків на рік.
І в Україні! Бо «ми ж не Гондурас!».
КІР
Вакцинація від кору є прикладом одночасно і успіху, і невдачі.
Спалах лихоманки Ебола в Африці, яка привернула увагу всього світу, вбила близько 20 тисяч людей. Кір лише за один рік тихо вбив 207,5 тисяч, хоча вакцина від кору існує з 1963 року.
Надзвичайно заразний вірус поширюється з крапельками слини під час кашлю та чхання або під час прямого контакту. Він викликає високу температуру і висипи, у важких випадках, що загрожують життю пацієнта, — діарею, пневмонію і запалення оболонок мозку.
До винаходу вакцини кір забирав в середньому 2,6 мільйона життів на рік. Але побороти його повністю поки що не вдалося, оскільки через високу заразливість колективний імунітет настає лише тоді, коли щеплені 95% людей.
У США і Європі захворюваність на кір в останні роки знову стала зростати через рух противників щеплень, який широко розповсюджуються завдяки соціальним мережам.
Поштовх їм дав британський медик Ендрю Вейкфілд. У 1998 році він опублікував гучну статтю про те, що комбіноване щеплення від кору, свинки та краснухи нібито викликає у дітей аутизм. Хоча дані статті пізніше були спростовані, а самого Вейкфілда позбавили ліцензії лікаря за наукову несумлінність, посіяне ним насіння дало плоди. Просто виявилося що людина спеціально спаплюжила відомості про одну окрему вакцину на користь іншої… Як то кажуть «ложки знайшлися…».
Лікаря Вейкфільда позбавили ліцензії, а деякі наші фахівці і нині продовжують тиражувати цю спростовану інформацію…
Для мене особисто ця історія-про «гігієну в науці»… щоби «сухе гілля, яке цвіте в уяві дослідника» не призводило до небезпечних подій…
Якщо в розвинених країнах хворі на кір все-таки вмирають порівняно рідко, то в Африці все значно гірше. Спалах кору в Демократичній Республіці Конго декілька років тому забрав життя більш ніж семи тисяч людей, в основному дітей.
Головною проблемою в країнах, що розвиваються, є не забобони, а нестача вакцини і відсутність медичної інфраструктури, особливо у віддалених місцях. ВООЗ якось попросила у держав-членів ООН 255 млн доларів додаткового фінансування на вакцинацію від кору.
МАЛЯРІЯ
Вчені вважають, що люди хворіли на малярію, також відому як болотна лихоманка, з доісторичних часів.
І сьогодні приблизно половина людства ризикує заразитися малярією, а 400 тисяч людей щорічно вмирають від неї.
Приблизно половина всіх смертей від малярії припадає на Африку.
Хворобу викликає одноклітинна бактерія-паразит, малярійний плазмодій, яка проникає в кров людини, коли її кусає малярійний комар.
Основними способами боротьби з малярією є осушення боліт, де розводяться комарі, протимоскітні сітки та ліки, що пригнічують хворобу на ранній стадії — причому є дані, що плазмодій почав набувати до них стійкість
Вакцини від малярії, яка формує імунітет, створити довго не вдавалося, попри 32 роки інтенсивної роботи та витрачені 700 мільйонів доларів.
Єдиний дослідний зразок проходив випробування в Гані, Малаві та Кенії, які мав бути завершеним в 2023 році. Поки, за наявними даними, він захищає від малярії в середньому в 40% випадків і не більше ніж на чотири роки — дуже слабкі показники в порівнянні з вакцинами від інших хвороб. При цьому необхідно зробити не одне, а два чи цілих чотири щеплення.
Фахівці висловлюють стриманий оптимізм, але попереджають, що панацеєю від малярії вакцина навряд чи стане. Однак влітку 2021 року ВООЗ повідомила про історичний факт і рекомендувала застосувати вакцину проти малярії RTS,S/AS01 у дітей, які мешкають у регіонах високого ризику.
Отож, як бачимо, більшість успішних і ефективних вакцин, створені проти вірусів. І зупиняли вони епідемії саме дякуючи вaкцuнації під час епідемії.
Так, планова вакцинація поза епідемією, чудова стратегія!!! Правильна і обґрунтована. Але якщо очікувати самостійного припинення епідемії, а потім вакцинувати людей-багато хто може не дожити.
Вакцина-не єдиний засіб боротьби з епідеміями. Протиепідемічні заходи, які виходять із розуміння процесу розповсюдження «зарази»- важливий і обов‘язковий зазід. Вірніше низка заходів. І його також не слід ігнорувати так як це родиться у нас! Ліки прямої противірусної діі також створюються, щоб ефективно боротися з тією чи іншою «заразою».
Лише разом, застосовуючи усі відомі стратегії ми-Велетні, поборемо мікроскопічних створінь-вірусів, які поки що перемагають. Маємо їх або побороти, або приборкати. Адже не просто так мої видатні колеги у минулі століття заражали себе інфекційними хворобами і помирали, освітлюючи нам, невіруючим, шлях до виживання!
Усім гарного дня!!!
Бережіть себе! Від вірусів! Та від спотворених уявлень! Бо немає нічого важливішого у світі ніж Його Величність Життя!!!