– Як ти там?
– Живий. Нормально.
Знали б ви скільки в цьому «нормально» несказанного. Не тому, що нам «важко» писати. Просто немає сенсу розповідати. Ті, хто тут, не зрозуміє тих, хто там. Без образ. Просто прийміть, як факт. Це ви прокидаєтесь о восьмій, у теплій хатинці, продираєте очі, ставите
чайник на газову плиту, сідаєте на дуже білий, чистий унітаз і дивитесь новини на мобільному. Гарячий душ, вівсянка, кава.
Для нас нормально вставати щодня о 4 ранку. Нам часто сняться наші діти і кохані. І так хочеться ще трошки побути з ними, хоч у ві сні потримати кохану за руку. Але обов”язок кличе. Ми приймаємо душ вологими серветками. Якщо пощастить, крижаною водою вмиваємося. Жуємо галети, п‘ємо мовчки каву і збираємося на «роботу». В туалеті новин з мобільного особливо не почитаєш – мінус 15. За ніч вологі серветки в дощатому вотерклозеті змерзаються у цеглину. Не пошикуєш.
Це для вас «робота» – нескінченні кавабрейки, графіки продажів, проекти, зустрічі з клієнтами, дедлайни, тепле крісло і офісні сварки,
очікування зарплати і планування, на що ж її витратити.
Для нас «робота» це цілий день під обстрілами на шаленому холоді. На пронизливому кінжальному вітрі. Ховаючись від стальних дощів градів,
снарядів, мін і куль. Іноді по коліно у багнюці. Жирній, чорній донбаській жижі. Все одно, яка погода і що там сказав Гідромецентр. Просто треба виконати бойову задачу.
Все інше – дрібниці. Немає поганої погоди, є погана екіпіровка, жартома кажемо ми, кілограмами струшуючи бруд зі своїх чобіт. Вас забембала
рутина: пробки на дорогах, штовханина в метро, немає світла, суп скис у холодильнику, ціни на яйця знову стрибнули, з дружиною посварилися. Повітряна тривога. «Довбана рсня» чується звідусіль. Знову треба в «укриття».
В нас не вмикається повітряна тривога. Небезпека всюди: мінні поля, обстріли, ДРГ. Тут не їздять на роботу. Тут проскакують. Пробки лише
на блокпостах. Мерзлий тушняк на обід. Гаряча філіжанка кави – як подарунок долі. Кожен з нас не знає, що на нас чекає наступної години.
Шлях самурая є одержимість смертю, каже Бусідо. Але не сьогодні. Ми живі і несемо смерть ворогам.
https://googleads.g.doubleclick.net/pagead/ads?gdpr=0&client=ca-pub-8995174129241172&output=html&h=280&adk=2049573873&adf=622185007&pi=t.aa~a.3538299801~i.18~rp.4&w=1110&fwrn=4&fwrnh=100&lmt=1713288509&num_ads=1&rafmt=1&armr=3&sem=mc&pwprc=9587295205&ad_type=text_image&format=1110×280&url=https%3A%2F%2Ffnnews.pp.ua%2Fiak-ty-tam-zhyvyj-normalno-chutlyva-spovid-vijskovoho-iz-peredovoi%2F&host=ca-host-pub-2644536267352236&fwr=0&pra=3&rh=200&rw=1110&rpe=1&resp_fmts=3&wgl=1&fa=27&uach=WyJXaW5kb3dzIiwiMTAuMC4wIiwieDg2IiwiIiwiMTIzLjAuNjMxMi4xMjIiLG51bGwsMCxudWxsLCI2NCIsW1siR29vZ2xlIENocm9tZSIsIjEyMy4wLjYzMTIuMTIyIl0sWyJOb3Q6QS1CcmFuZCIsIjguMC4wLjAiXSxbIkNocm9taXVtIiwiMTIzLjAuNjMxMi4xMjIiXV0sMF0.&dt=1713288508059&bpp=1&bdt=1261&idt=0&shv=r20240415&mjsv=m202404090101&ptt=9&saldr=aa&abxe=1&cookie=ID%3D129cdfc718413862%3AT%3D1702665693%3ART%3D1713288506%3AS%3DALNI_MZJvpc_FAVKAXS3LaDUOD0TNwMKLw&gpic=UID%3D00000d1c83c08075%3AT%3D1702665693%3ART%3D1713288506%3AS%3DALNI_MYDVHPR7B3wnneV2T2HDk6yo_PiiA&eo_id_str=ID%3Da2bd3854f47e6cf0%3AT%3D1705741490%3ART%3D1713288506%3AS%3DAA-AfjYMT5wOuapsIqFyTTk_bp6p&prev_fmts=0x0%2C1200x280%2C1110x280%2C1110x280&nras=5&correlator=1663532176167&frm=20&pv=1&ga_vid=170955517.1702665694&ga_sid=1713288508&ga_hid=517912104&ga_fc=1&u_tz=180&u_his=2&u_h=864&u_w=1536&u_ah=824&u_aw=1536&u_cd=24&u_sd=1.25&dmc=8&adx=205&ady=2814&biw=1519&bih=703&scr_x=0&scr_y=2&eid=44759876%2C44759927%2C44759842%2C31082770%2C44798934%2C95326315%2C95329428%2C95322195%2C21065725&oid=2&pvsid=4220690870227188&tmod=1267051860&uas=0&nvt=1&fc=1408&brdim=0%2C0%2C0%2C0%2C1536%2C0%2C1536%2C824%2C1536%2C703&vis=1&rsz=%7C%7Cs%7C&abl=NS&fu=128&bc=31&bz=1&td=1&psd=W251bGwsbnVsbCxudWxsLDNd&nt=1&ifi=5&uci=a!5&btvi=3&fsb=1&dtd=1551
Для нас «нормально» – це повернутись вцілілими на базу. Посьорбати гарячого супу, завалитись у спальник і відписати близьким «Живий. В Viktoria мене все нормально. Ми ніколи не напишемо вам «Втомився. Все задовбало».
Ми пишемо «Живий. Все нормально». І дай вам Бог ніколи не дізнатися, що за цим словом стоїть.Джерело