ФСБ-шні служителі московського патріархату в рідному Хмельницькому кричали йому в обличчя:”Чому не в Бахмуті?” тоді, коли разом із товариством він домагався переходу Свято-Георгіївської парафії до Православної церкви України.
І знаєте що? Загинув молодий Герой якраз під Бахмутом.
ДМИТРО КРАМАР захищав Україну п’ять років. Він був бійцем славного 8-го полку ССО імені князя Ізяслава Мстиславовича. Дослужився від простого солдата до заступника командира групи. Пройшов немало гарячих точок.
У кожному бою, як свідчать побратими, був попереду і йшов до кінця. Відданий, відповідальний, веселий, товариський, щирий – таким він був. Страшне слово “був”.
6 травня у стрілецькому бою під Бахмутом він знищив щонайменше трьох росіян. Загинув, як справжній Воїн, зі зброєю в руках. Як справжній націоналіст, що понад усе любить рідну землю та її народ.
У рідному Хмельницькому він створив “Фенікс” – націоналістичний молодіжний осередок. І феніксом став сам…
«Загинув мій побратим Дмитро Крамар. Загинув як воїн, зі зброєю в руках у найгарячішій точці України місті Бахмут. Один із найідейніших та хоробрих націоналістів міста Хмельницького, який з 2018 року робив смерть ворогам в лавах 8-го полку ССО… Всі знали його як відданого, відповідального та безкомпромісного бійця, який в усіх двіжухах йшов завжди до кінця», – написав про загибель Дмитра депутат Хмельницької обласної ради Віктор Бурлик.
Відспівали Дмитра у тому ж таки Свято-Георгіївському храмі.
що став врешті українським.
Його дворічна донечка твердо знатиме, що її татко – Герой.
І ми всі знаємо.
Віднедавна Дмитрові Карамарю присвоєно звання Героя України.
