Маючи двох дітей, Стефу провели в останню путь сусіди. Але і це б нічого. Виходжу я за тиждень на вулицю і бачу, машина біля Стефиної брами стоїть. Я ще здивувалася, хто б це міг бути. А це Іван приїхав, щоб картоплю з поля зібрати і все те, що мама весною посадила. – Так, це ми тітко Маріє. Приїхали урожай зібрати. Не пропадати ж добру. – Так, звісно, не пропадати, – сказала я про себе. Твоя мама до останього на городі порпалась. Все сина виглядала, а він її навіть на місці спочинку не провідав
– Іване?! Ти? А що в наших краях поробляєш? Невже таки вирішив до мами на місце спочинку сходити? Так приїхав би вже на сороковий день, заодно б і на службу сходив, – сказала я до сусіда. – Та ні, тітко Маріє, ми до сорокового дня не дотягнемо, бо робота чекати не буде. Ми картоплю і […]