Розповідаємо, яке церковне свято відзначають 25 листопада за новим стилем, що не можна робити, у кого іменини.
26 листопада за новим церковним календарем відзначають освячення церкви святого великомученика Юрія Переможця в Києві, а також українського святого, єпископа Інокентія.
У народному календарі – Юріїв день.
Про традиції, прикмети і заборони цієї дати – у матеріалі.
26 листопада за новим календарем (9 грудня за старим) – річниця освячення храму, створеного на честь великомученика Юрія Переможця, у Києві, а також день пам’яті святителя Інокентія, єпископа Іркутського.
Юрій Переможець – один із найшанованіших святих, які увійшли в історію православ’я. З давніх часів у київських князів був звичай засновувати храми на честь своїх ангелів-охоронців.
Рівноапостольний князь Володимир – у хрещенні Василь – побудував у Києві та Вишгороді храми імені святителя Василя Великого, князь Ізяслав І – у хрещенні Димитрій – звів храм і монастир у Києві на честь святого великомученика Димитрія. Князь Ярослав Мудрий, який у хрещенні отримав ім’я Георгій, започаткував храм і чоловічу обитель на честь великомученика Юрія (Георгія), а також побудував храм в ім’я великомучениці Ірини, ангела-хранителя своєї дружини Інгігерди.
Храм на честь великомученика Юрія (Георгія), Георгіївська церква, – це один із перших монастирських київських храмів, збудований у XI столітті. Він знаходився перед брамою Святої Софії, на розі сучасної Володимирської вулиці та Георгіївського провулка.
Відомо, що на його будівництво князь Ярослав віддав великі кошти, а в самому будівництві брали участь велика кількість людей. Георгіївська церква згадується в Лаврентіївському літописі, згідно з яким храм міг бути освячений 26 листопада 1051 року святителем Іларіоном, митрополитом Київським. Зруйнований цей храм був, імовірно, внаслідок занепаду стародавньої частини Києва після того, як місто розорила орда хана Батия 1240 року.
***
Святитель Інокентій (у миру Іван Кульчицький) народився 1861 року на Чернігівщині. Він походив зі старовинного українського шляхетського роду Кульчицьких з Волині. Юнаком Іван вступив до Київської духовної академії, а 1710 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Інокентій і став викладачем Слов’яно-греко-латинської академії префектом і професором богослов’я.
1719 року Інокентія перевели в Олександро-Невську лавру Санкт-Петербурга, через рік він став її намісником. Ще через рік прийняв єпископський сан, очолював Переяславську єпархію, брав участь у пекінській духовній місії в Китаї. 1727 року за рішенням Священного Синоду його було удостоєно носіння титулу єпископа Іркутського і Нерчинського.
Служба Інокентія була важка – він займався воцерковленням людей різного етносу, нехрещених, які не розуміли сутності християнства, аж до смерті Інокентій не отримував жодної платні і часто потребував коштів. При Вознесенському монастирі в Іркутську він відкрив монгольську і російську школи, утримував їх на мізерну матеріально-фінансову допомогу, але дбав про гідних вчителів, підручники, одяг і продовольство для учнів.
Відомий випадок: навесні 1728 року, коли була сильна посуха, єпископ благословив священнослужителів церков в Іркутську звершувати літургію з додаванням молебню про припинення природної стихії і читання Акафіста Божій Матері щосуботи – до дня пам’яті пророка Божого Іллі. За молитвами святителя і духовенства настала буря з сильним дощем, і посуха була зупинена.
Також Інокентій розпочав будівництво кам’яного Вознесенського монастиря в місті Іркутську замість дерев’яного, а межі його єпархії розширилися аж до Селенгінського, Якутського та Ілімського округів. Через суворий клімат, єпископ рано помер – 1731 року. У 1764 році його нетлінні мощі були знайдені, які, як виявилося, мають цілющу силу. Багато людей з усього Сибіру йшли для вшанування мощей святого і за зціленням. 1805 року святителя зарахували до лику святих.
Любов Бурятії до святого схвилювала радянський режим, і 1921 року мощі перевезли в Росію, де вони загубилися. Лише згодом їх знайшли в Ярославському історико-архітектурному музеї, а 1990 року урочисто перенесли до Знам’янського собору в Іркутську.
Про що говорять прикмети на 26 листопада
За погодою цього дня судять, якими будуть зима і врожай:
дощ цього дня – наступного року буде хороший сінокіс;
намело багато снігу – чекай на гарний урожай;
ворони каркають – до потепління;
зоряне небо – буде сильний холод;
дрібний сніг сипле – чекай на сильні морози, а якщо йде великими пластівцями – до тепла.
У народі прозвали 26 листопада свято Юріїв день, Юрій Осінній, Єгор Осінній. У народі кажуть: “Юрій замостить, а Миколай загвоздить”. Це означає, що якщо на Юріїв день усе прихопить морозцем, то на Миколу Зимового настануть справжні холоди.
Що не можна робити сьогодні
У церковне свято 26 листопада, як і в будь-який інший день, слід утримуватися від гніву, лайки, не можна заздрити, скупитися, лінуватися, зневірятися, ображати людей і тварин і відмовляти в допомозі.
Що сьогодні не можна робити за народними прикметами: не слід ходити на полювання і вирушати в далеку дорогу, а якщо поїздку перенести не можна, то радять помолитися про її благополучне завершення.
Що можна робити 26 листопада
У православне свято сьогодні звертаються з молитвами до святителя Інокентія – просять зміцнити віру і зцілення від блискавок.
Георгія Побідоносця вважають покровителем хліборобів і воїнів, святого просять про захист від ворогів і недоброзичливців, допомогу в бою, вберегти людей від злості, а домашню худобу – від диких звірів.
У народі вважають, що для того, щоб заслужити прихильність святого, потрібно добре попрацювати сьогодні. Також до цього дня намагалися розрахуватися з усіма боргами – щоб прийдешній рік був вдалим і грошовим.
Для тих, хто дотримується посту, раніше ми публікували календар харчування на Різдвяний піст 2024 року по днях.
Хто відзначає день ангела 26 листопада
Іменини сьогодні за церковним календарем відзначають Миколай, Данило, Юліан, Георгій, Василь, Петро, Назар, Афанасій, Ілля, Яків.Джерело