Катя сподiвалася, що наречений пiсля весiлля втихомириться, стане зразковим сiм’янином. Та й у селi, де всi один одного знають, не наважиться зайвого зробити, хоч вiн i любив суспiльство жiночої статi. Довгоочiкуване весiлля пройшло чудово, Катя була щаслива. Спочатку все було добре: Антон iз роботи приходив додому i з дому йшов на роботу. Але якось вiн зник на тиждень: загуляв iз недавньо розведеною Дашею. Був скандал на все село, Катя погрожувала роз лученням, а чоловiк i не наполягав: «Хочеш розлучитися-розлучись!».
Всю нiч вона проnлакала, зiбралася, щоб вийти i подати на роз лучення i тут… у дверях стоїть непоголений, брудний, iз жахливим запахом перегару чоловiк. У сльо зах вiн вибачався, розповiв, що вона його чаєм якимось напоїла, а потiм вiн нiчого не пам’ятає. “Тебе одну люблю, одну єдину!” – казав вiн Катi. Вибачила. Все село говорило про цей випадок, але Катя слiпо вiрила своєму чоловiковi та подругам розповiдала, як це вiдьма Даша пiдсипала зiлля. Навiть чоловiк вiд неї втiк, нема чим мужика утримувати. Даша лише смiялася з усього цього: «Так, кабель її Антон. Одного разу пiдморгни, вiн уже весь твiй.
Грошi були-жив зi мною, а як скiнчилися-додому вiдправила. Буду я ще за ним доглядати! Катя всi цi чутки чула, але була впевнена у своєму чоловiковi. Та й Антон став розсудливим, все в будинок, для дружини. Виявилося, що це був вплив серйозної розмови з батьком. Вiн попросив сина гуляти тихо вiд дружини, щоб нiхто не знав. Пригрозив, що, якщо повторитись, може вважати, що батькiв у нього немає. З дому вижене, i все Катi залишить. Незабаром у них наро дився син. Антон був шалено щасливий, нi на крок не вiдходив вiд дружини та дитини. Не думав про походи збоку. Вiн був упевнений, що тодi вiн був лише жер твою обставин. Але нiхто й не пiдозрював, що вiн крутив роман на роботi iз бухгалтеркою. Помер ли батьки Антона. Вiн дуже сумував… а потiм, зник.
Катя знову влаштувала сkандал на все село. Прибiгла до Дашi, обзивала, вимагала чоловiка. -Немає у мене твого Антона! – Кричала Даша З кiмнати вийшов чоловiк. Катя привiталася i швиденько пiшла. За кiлька днiв з’явився Антон. Охайний, доглянутий, задоволений. Заявив, що йде вiд неї. В iншу заkохався. Катя здивовано питала, що з нею не так, через що, а вiн їй у вiдповiдь лише: «Ти не винна, так вийшло» Пiсля цього вона часто бiгала на роботу до чоловiка та влаштовувала сkандали з бухгалтеркою. Погрожувала, що накладе на себе руки i дитину. Нарештi їй набридли всi цi чутки i сkандали-вона змирилася.
Подружки дивилися на неї з жалiстю. Пiзно ввечерi хтось постукав у дверi. Антон стояв у дверях iз валiзою. Вона його впустила. Все було нормально, жили дружно. За кiлька мiсяцiв, коли Катя пiдiгрiвала вечерю, Антон почав збирати речi. – Ти куди? – До Алки, не можу без неї, люблю… Вона не влаштовувала жодних сkандалiв i нiчого не з’ясовувала. За мiсяць повернувся. Вона його знову прийняла. Виправдовувалася перед подругами: «Погуляє та повернеться додому». Вона згадала, що, коли наро дила сина, вiн був iз сiм’єю i зробила все, щоб завагiтнiти. Вийшло одразу. Незабаром у них з’явилася дiвчинка. Антон весь час проводив з дiтьми та дружиною, але, коли доньцi виповнилося 2 роки, вiн знову зник. Перiодично вiн пропадав на кiлька мiсяцiв, а потiм повертався на рiк чи пiвтора роки.
Це стало звичним. Йшли роки. Катя за цей час виростила двох чудових дiтей. Дала освiту, син уже одружився i поїхав, незабаром весiлля дочки. Антон був iз черговою kоханкою i його вистачив напад: – Лiлю, дзвони в швидkу! Приїхали, оглянули. Сказали, що для такої активностi вiн уже не молодий. Прописали дiєту, спокiйний спосiб життя, легку працю та жодного стресу. Як виявилося-дiа бет. З лiкарнi нiхто не зустрiв, подумав, що Інгу з роботи не пустили i пiшов до неї. Вiн повторив їй рекомендацiї лiкаря та попросив пiти куnити лiки та приготувати щось дiєтичне. – Ти менi хто? Чоловiк? Сват? Брате? Не збираюся я доглядати за тобою. Ходити за тобою за твої kопiйки не збираюсь.
Іди краще, менi iн валiди не потрiбнi! І знову вiн повернувся до Катi i радiсно заявив, що нагулявся i з кiнцями повернувся в сiм’ю… Жоден м’яз не здригнувся на обличчi Катi: вона була байдужа. Повiдомила, що задоволена цiєю щедрiстю, але вiн спiзнився. Дочка запросила її, i вона їде до неї. – Заходь, розташуйся, облаштовуйся, створи свiй затишок, а я пiшла. До побачення! Минуло 3 роки. Катя стояла бiля порога пологового будинку i чекала звiсток вiд дочки. Вона вийшла, а супроводжував її видний чоловiк у бiлому халатi. Вона подякувала Андрiю Єгорову. І раптом вiн запитав: Ваша дочка дуже подiбна до вашої сестри! – Яку сестру? – На цю, – вiн глянув на Катю. -Так це моя мама!, – посмiхнулася дiвчина – Андрiю, приємно познайомитися, – Катя вкрилася рум’янцем, такого з нею давно не було. За кiлька днiв Андрiй Єгоров зателефонував своїй пацiєнтцi та попросив номер Катi. Вона поцiкавилася матерi: чи не проти вона. Вiд несподiванки Катя розгубилася, але швидко зiбралася i вiдповiла позитивним кивком.Джерело