Він був відчайдушним і зухвалим воїном.
Одного разу знайшов склад з боєприпасами і вивіз його. Це забезпечило підрозділ БК на кілька місяців і дуже допомогло в обороні Маріуполя.
Микола Троїцький з позивним «Акела» народився 19 жовтня 1965 року в Одесі. Був десятником місцевого осередку «Правого сектора». В «Азов» прийшов влітку 2014 року.
Друг Кірт згадує: «З перших днів я зрозумів, яка він людина. Акела – справжній активіст, справжній доброволець. Він завжди діяв. Я не бачив його на відпочинку, він майже не спав, постійно шукав, як допомогти підрозділу, домовлявся з волонтерами, вибив для «Азову» джип, який на перших порах став нашою основною машиною».
Він завжди був першим, без сумніву і страху кидався у бій. Під Іловайськом Акела разом із Кіртом та ще кількома бійцями вирушив на джипі по соняшниковому полю під шквальним вогнем окупантів евакуювати поранених побратимів. За словами Кірта, небагато людей зважилося б виконати такий наказ, враховуючи те, що джип не мав ані найменшого бронезахисту.
«Акела був справжнім воїном, – говорить Кірт. – Люди завжди тягнулися до нього, а він віддавав усього себе. Постійно казав: «Мені не потрібно нічого, я за життя багато всього мав і багато втрачав. Я прийшов сюди перемогти». І він робив для цього все. Я міг доручити Акелі будь-яке завдання, і він би його виконав».
Про Миколу згадують як про неперевершеного водія з особливою манерою водіння. Наприкінці січня 2015 року Акела здійснив ще один героїчний вчинок. Група суміжного підрозділу потрапила в засідку, патрулюючи «сіру зону» поблизу Широкиного. Через щільний вогонь бійці були змушені відступити та залишили тіла двох загиблих на полі бою. Дізнавшись про це, Акела зголосився здійснити вихід в «сіру зону» і забрати їх. Але він усвідомлював, наскільки ця справа є ризикованою та небезпечною, тому попросив нашпигувати свій джип тротилом, мінами МОН-50 та підключити до кнопки, щоб у непередбачуваній ситуації не здатися живим та прихопити з собою якомога більше ворогів. В результаті Акелі вдалося не тільки евакуювати тіла полеглих, а й захопити трофейну зброю.
У день своєї загибелі 15 лютого 2015 року Акела не повинен був виїжджати в Широкине, де точилися важкі бої, однак почув по рації, що азовці в скрутній ситуації. На той момент ворог прорвав оборону, БТР було підбито, Чемпіон загинув, чимало бійців зазнали важких поранень. Акела набрав у свій джип гранатометів, гранат, набоїв, сів у авто та безстрашно вирушив у свій останній бій. Він загинув від ворожої міни на центральній вулиці Широкиного разом з Кутузом, який також кинувся на допомогу.
23 лютого із загиблим героєм попрощалися в Одесі. Городяни стояли на колінах, проводжаючи в останню путь мужнього земляка. Панахида пройшла в Свято-Преображенському соборі.
За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Микола Троїцький посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
Сьогодні й навічно 49-річний.
Ніколи не забуваймо тих, хто першим став на захист України!
