Він звільняв українську землю від ворожого сmерt*носного металу… й одного дня ангелом злетів у небо!.

Він звільняв українську землю від ворожого смертоносного металу

й одного дня ангелом злетів у небо…

ВЛАДИСЛАВ КУРІЛОВ. Він був талановитим, харизматичним, рішучим і напрочуд сміливим, бо сапер – то професія мужніх.

Коли його рідне Єнакієве окупували, переїхав до Маріуполя й став до служби в ДСНС України. Капітан служби цивільного захисту шукав небезпечні боєприпаси по всій Донецькій області, розмінував безліч локацій. У лютому 2019-го, обстежуючи газопровід біля Мар’їнки, разом з іще двома колегами потрапив під ворожий обстріл. Після цієї події отримав нагородний годинник. А згодом підрозділ Влада шукав вибухонебезпечні предмети на кладовищі в селищі Сартана.

Після повномасштабного вторгнення російських військ Владислав очолив групу піротехнічних робіт. Працював самовіддано, бо терористи замінували українську землю на десятиліття вперед.

23 жовтня 2022 року під час розмінування на території нещодавно звільненого Святогірська здетонував російський снаряд. 26-річний капітан загинув…

Влад захоплювався музикою, грав на гітарі й опановував гуцульську дримбу, любив співати,

особливо «Воїни світла».

«Я спочатку почув його голос, він як у 70-річного блюзмена. Тоді подумав: ото Бог поцілував його голосові зв’язки. Яке ж було моє здивування, коли побачив Влада — це був молодий хлопчина низького зросту,»- говорить про свого товариша університетський друг Влада Дмитро Стрижебік.

Дуже любив тварин, мав улюбленого французького бульдога Ареса. Мріяв разом із ним подорожувати світом.

Був людиною, котра по-доброму й з повагою ставився до інших.

Мав девіз «Ніколи не здавайся!», ніколи не жалівся й виконував свою складну, але таку необхідну роботу.

«Разів п’ять, а то і більше, Влад міг підірватися. Але щастило, його це обходило стороною. Востаннє, коли поруч розірвався снаряд, він став гірше чути на одне вухо. При пораненнях колег завжди був поруч і серед перших надавав їм медичну допомогу», – розповів колега Віталій Цибулін.

Він завжди вірив у перемогу України.

Він наближав її, як міг.

Віддав своє молоде життя, аби кожен із нас жив на мирній землі.

Шана і слава Герою!

Оніщенко Людмила