Він пішов із життя, рятуючи життя пораненим побратимам.
Як справжній командир. Як безстрашний воїн.
Ярослав Шаманов, позивний «Шерман».
Його родовід виплеканий у боротьбі з одвічним ворогом. Серед його предків був хмельницький священник Андрій Лагода, якого більшовики вигнали з родиною серед зими з домівки.Й заможна родина Турчановських, яких двічі розкуркулювали та намагались заслати до Сибіру, а вони однак повернулись до Києва. Повстанець-антоновець Яків Шаманов у 1920-х воював проти червоних.
Ярославів козацький дух гартувався у ГО «Київська федерація «Спас», був керівником куреня в дитячому таборі. Навчався бойовому гопаку, умів стріляти з різних видів зброї, брав участь у змаганні «Лава на лаву».
На першому курсі університету, де здобував юридичну освіту, свідомо відмовився від російської мови, і його українська стала однією з найкращих серед студентів.
Був учасником Майдану, коли там розпочалися бойові протистояння.
У березні 2014-го він був серед перших, хто записався до війська добровольцем. Кілька місяців служив у військкоматі. Влітку потрапив на фронт у складі 11-го батальйону «Київська Русь».
Починав свій шлях без бойового досвіду, не був кадровим офіцером, але всього навчився, освоїв різні види зброї і за два роки вже був командиром взводу.
Серед місць, де довелось воювати у 2014-16 роках, — гора Карачун, Дебальцеве, Чорнухине, Нікішине, Комуна, Фащівка, Водяне, Опитне, шахта «Бутівка», метеостанція поблизу ДАПу, Попасна.
У 2016 році повернувся з війни, маючи серйозні контузії.
До повномасштабної війни Ярослав знайшов собі фронт боротьби у своєму районі в Києві — переймався збереженням парку «Крістерова гірка», де забудовник російського похо¬дження зачистив пів гектара землі й вирізав 300 дерев.
Разом з донькою й сином Ярослав висаджував дерева і доглядав за ними. Коли не було іншої можливості, то навіть привозив власним авто візок і бутлі з водою, щоб поливати дерева.
Із соратниками виходив на акції протесту.
Боротьба увінчалася успіхом – парк зберігся.
“Шерман” працював також у відомій українській мережі магазинів тактичного одягу та спорядження «Мілітарист».
… У лютому 2022-го Ярослав очолив третю роту 130-го батальйону ТрО Києва.
Захищав підступи до аеропорту «Жуляни»
Брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня.Після деокупації Київщини разом із суміжними підрозділами його рота тримала оборону стратегічно важливих населених пунктів Харківщини.
Загинув 28 червня 2022 року, рятуючи поранених побратимів поблизу села Дементіївка.
«Командир роти. Він завжди переживав за своїх бійців – щоб були нагодованій й мали все необхідне. Був прикладом того, яким має бути командир. Пішов із життя, рятуючи життя пораненим на полі бою на Харківщині! Він відмовився від лікування контуженим, він повернувся повторно забрати поранених, хоча був втомлений і міг залишитися відпочивати! Він пішов до кінця заради інших, заради України”, — згадують побратими.
Тієї ночі тіло Ярослава Шаманова не змогли забрати з позицій, це вдалося зробити лише наступного дня. Третього липня 2022 року з командиром попрощалися у Києві.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Йдуть у небо кращі з кращих командири, найсміливіші воїни.
Та вони назавжди разом із нами в пам’яті
й у Небесному воїнстві допомагають звільняти Україну.
Шана Герою!
