Відсьогодні – Герой України.
В останньому бою він протистояв двом російським літакам й ціною власного життя врятував долі багатьох людей.
Євген Лисенко, український військовий льотчик 2 класу.
Родом із села Ротмистрівка Смілянського району Черкаської області. Закінчив Суворовське військове училище, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та одразу потрапив на службу в ЗСУ.
«У 12 років вирішив, що буде військовим. А з першого курсу училища визначився, що льотчиком. І від мрії своєї не відступив. Казала йому: давай ще подамо кудись документи, раптом не пройдеш. А він: нікуди більше. Як не пройду – наступного року знову вступатиму на льотчика», – розповідає мама Світлана Лисенко.
Майор Євген Лисенко був командиром Севастопольської бригади тактичної авіації ім. Покришкіна. Це одна з двох бригад, що відмовилися переходити на сторону Росії ще в 2014 році, і перебазувалася на Миколаївщину, а згодом на територію Заходу України.
Євген дуже любив свою сім’ю: дружину Катрусю та двох діточок, Лізу і Єгорчика. Вильоти на бойові завдання та відрядження забирали майже весь час, та коли ненадовго повертався додому, для всіх це було справжнім святом і щастям.
За місяць до початку тотального вторгнення рф в Україну Євгена Лисенка було призначено командиром бригади тактичної авіації. Євген мріяв ще навчатись, удосконалюватись, хоч вважався попри свою молодість першокласним пілотом, асом.
Дев’ятого березня 2022 року у небі над Житомирщиною винищувач МіГ-29 командира бригади тактичної авіації майора Євгена Лисенка здійснював останній політ.
У бою 27-річний командир встиг знищити один із ворожих літаків та, прийнявши на себе удар ворожої ППО, врятував від смертельних ударів з повітря кілька населених пунктів під Житомиром. Бойові побратими командира згодом стверджували, що Євген Лисенко міг катапультуватися над одним із населених пунктів, однак він зробив інший вибір і спрямував свій палаючий літак на чисте поле…
Поховали мужнього льотчика у його рідному селі Ротмистрівка на Черкащині. Там мешкають батьки загиблого героя — Світлана Олександрівна та Вадим Іванович Лисенки. Євген був у них єдиною дитиною…
«Потрібно захистити тих дітей, які вже стали сиротами!» – останні слова, які Женя сказав матері.
Він вберіг життя сотень людей.
Назавжди у небі, котре любив понад усе.
Навічно 27-річний.
Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Відсьогодні – Герой України.
Честь і шана!
