Зупинка. Підсідає молодий чоловік в камуфляжі…
Хуст, вокзал, чекаємо хвилин 15. Він вийшов з автобуса, підходить до кіоска, щось питає, кіоскиня щось чемно відповідає, він ні з чим відходить…. Підходжу я, собі по каву, вирішила поцікавитися, що він питав. — Чи можна розрахуватися карткою….(виявляється, ні). Защемило…
Заходжу швиденько в автобус, тим часом хлопець влаштувався дрімати.« Ви питали про картковий розрахунок?
- -Є.»Виходимо знову.
- Я:—Що Ви хотіли?
—Воду.
- —Вибирайте,-кажу, виймаючи готівку,—а в мене «картка»)
—Ні, я так не можу.
—Ні, це добре. Я каву, Ви воду)
—Мені незручно, ні. - —Тоді вода і великий круасан. Каву будете?
—Дякую…ні(вибирає «Шаянську»)
—Це МИ дякуємо. З дому чи додому? - —Дім далеко…, в військкомат і так,—додому.
—Звідки Ви?
—З Луганська.
Беру ще такий же круасан, в автобусі мовчки кладу на коліна сплячого, той бере, дякує…. Їдемо далі.
До Перемоги.