Прямі лінії, як і щорічні прес-конференції Путіна – дивовижне і, можливо, навіть унікальне явище. Масштабний дорогий захід, який нікому не цікавий і від якого ніхто нічого не чекає. Слухають тільки ті, хто зобов’язаний це робити по роботі. Ви не знайдете жодної людини, яка з хвилюванням запитає: “Я не зміг подивитися, що він сказав?”. Хіба що, якщо мова йде про який-небудь скандал і людині цікаво, як Путін викручувався – що сказав про отруєння Навального, наприклад, або назвав, нарешті, його по імені? По суті ж – повна байдужість, пише російський полвти Леонід Гозман.
Індиферентність потенційної аудиторії зрозуміла – вже багато років він говорить, більш-менш, одне і те ж, з реальним життям це ніяк не пов’язано, обіцянки не виконуються – слухати нема чого. Цікавіше інше – чому він продовжує виступати перед порожньою залою?
Кожен, хто коли-небудь говорив на аудиторію, знає, як важко і неприємно, коли тебе не слухають. Навіщо ж він знову і знову йде на таке випробування? Може, він і його команда просто не можуть вийти з пастки – колись вони почали цю практику, а тепер не знають, як від неї відмовитися?
Але я думаю, справа гірша – він думає, що його слухають! Третє десятиліття в ізоляції від нормального життя, у відсутності зворотних зв’язків, на зустрічах з рибалками, будівельниками та іншими, які всі одні і ті ж ряджені офіцери ФСО, в оточенні холуїв – неминуче втратиш почуття реальності. Вважаю, не тільки президент, а й значна частина його команди вірять в те, що намагаються через телевізор вселити населенню – і про успіхи і про духовну перевагу, і про російський світ, і про ворогів навколо, і, головне, про власну популярність. І коли вони видають щось зовсім вже дивовижне – про коктейлі Молотова, інструкції з виготовлення яких поширював ФБК, або про європейські школи, де розповідають про бісексуальність Христа – то вони, можливо, вірять в це, як параноїк вірить в марсіан.
Міф, який вони самі створили і самі в нього і повірили, глибоко функціональний. Вони ж знають, що їх не обирали, їхня влада гранично архаїчна, це влада батька, вождя племені (національного лідера). А значить, і світ навколо повинен бути настільки ж архаїчним. Путін і говорить, як безальтернативна, єдино можлива і природна на цій посаді фігура. Він же навіть сказав американському журналісту, що, звичайно, на його місці буде коли-небудь інший – біологічні, мовляв, причини. Хороша новина тут в тому, що він розуміє або не виключає того, що він теж смертний, погана – що до смерті він нікуди не піде.
А пряму лінію слухати не треба – нічого істотного там сказано не буде, а про все скандальне вам потім розкажуть коментатори.