Випадкових зустрічей не буває.
Понеділок, перший день літа 2020.
Сиджу на ганку, працюю, розбираюсь з історією з нападом на нашого кореспондена в Лос Анжелесі. Навпроти, по тротуару проходить жінка років 60ти. Така спортивно-елегантна, з візком, виглядає іде з продуктової крамниці.
Пише https://www.presentnews.biz.ua
Розглядає будинок, це такий трьохповерховий таунхауз у центрі Вашингтона розділений на квартири. Придивляється і каже:
– Мій дідо побудував цей будинок.
Я принишкла від цікавості.
А ще він придумав порох, і побудував у Вашингтоні відомий Cosmos club.
Ну тут вже я почала іі розпитувати, хто, що, хочу фото, хочу дізнатись більше.
Розговорились ми, обмінялись імейлами. Відправляю ій тут же зі свого компютера вітання на імейл, вона тут же його з телефона відкриває, читає моє імя і каже:
– А ви українка?
Так , а звідки ви знаєте? – здивовано питаю я.
Та був у мене бойфренд українець , Ярослав Петришин.
-Петришин?Так Петришин моє прізвище і прізвище мого батька -кажу.
Ми обидвоє дивимось одна на одну і не можемо повітити цьому співпадінню.
Та ти що!!! Таке не буває. От і буває. Випадкових зустрічей не буває:)