Пару днів тому їхала в метро!
На Золотих Воротах когось притиснуло в двері!
Довго просили – “відпустіть будь-ласка, двері”. Я подумала, що у того що притиснило дверима людини, слабка реакція, тому що, ну вже дуже довго реагує..!
Коли через кілька станцій людей стало менше, я побачила чоловіка у військовій формі з дуже стомленим обличчям.
Я сиділа біля поручня, всі місця були зайняті.
Чоловік підійшов і обперся об поручень поруч зі мною на рюкзак за спиною. Він майже лежав на цьому поручні.
Сумнівів не було – людина їхала прямо з проклятої війни.., це було видно і по обличчю, і по тому, як він морщився, коли переминався з ноги на ногу.
Щось дуже боліло..!
Я боязко доторкнулася до його плеча і запитала: – “Присядіть?”
– “Ні.”
Пару станцій я не знала, як заговорити.
Сидячи мені не було видно нашивки на рукаві.
Перед виходом знайшла 200 грн.
Коли піднялася, побачила на рукаві – “Кіборг”..!
Запитала: – “Ви додому?”
– “Так.”
– “Важко було?”
– “Так.”
Я не знала як продовжити розмову, але дуже хотілося обійняти, дякувати, плакати..!
Всі втупилися на нас і стали слухати!
Я, раптом, почала чистити його забруднену шапку зі словами – “Ой, у Вас шапочка забруднилася”!
Руки Він тримав у кишенях..!
Я засунула Йому в кишеню купюру прямо в руку і сказала: – “Візьміть. Купіть дружині квіти”.
Втома з його обличчя миттєво пішла і він голосно випалив:
– “Не треба! У мене є гроші. Ви що! Не можна!”
Я себе відчула нерозумно і винувато..!
Зате, нарешті, знайшлися слова: – “Це єдине, що я можу для Вас зробити!”
Мій Герой виявився правдивішим за мене, втраченої в Києві серед зустрічаються ватNиків і священиків – сепаратистів.
Він сказав прямо з серця: – “Без вас, ми-ніхто”..!
До мене повертася розум і я, ридаючи по-дитячому, видавила з себе: – “Це ми без Вас ніхто!”
Я не змогла стримати ридань і тупо пішла до протилежних дверей, обливаючись соплями і сльозами. А Він говорив і говорив: – “Спасибі Вам. Я куплю дружині квіти”.
Я ридала потім ще години дві..!
У сльозах виходили невимовні слова..!
Як багато я хотіла сказати..!
І не сказала..!
Сподіваюся тільки на те, що цей Чоловік почув своїм серцем!
Кому не лінь, репостніте будь ласка!
Може Цей “Кіборг” прочитає, що Я хотіла Йому сказати багато-багато СПАСИБІ!
Що вони у нас найкращі!
Що ми їх дуже любимо і дуже молимося за НИХ!
Що ми обіймаємо їх!
Що пісня “Землянка” відпочиває в порівнянні з нашою ніжністю і любов’ю до них.
І нехай всі плюються, але я дуже хочу, що б Вони всі повернулися живими переможцями і виховали своїх дітей такими ж правдивими і справжніми як Вони.
Почуй мене, “Кіборг”, з метро..!
Ти йдеш захищати мене від орди, а я не змогла навіть обійняти тебе!
Але, я дуже хотіла!
Повертайся живим, будь ласка!
💙💖💛
Автор: Anna Blashchuk