“Я – вдова. Але я дружина Героя, який загинув у визвольній війні, захищаючи свою землю і свій народ. Я пишаюся своїм коханим і тим, що ніколи не вагався перед виконанням завдань. Я – жінка вірного Чоловіка і хороброго Воїна. Я – жінка Чоловіка, який залишився в Україні тоді, коли на наші землі прийшли нелюди, тварюки і стали вбивати та ґвалтувати наш народ.
Він дуже гарно керував авто, будівельник, вмів робити все своїми золотими руками. Любив свою сім’ю більше за життя. Найтурботливіший у світі чоловік та голова сім’ї. Був дуже мужнім, сильним, сміливим та хоробрим. Постійно посміхався і казав, що все буде добре, а ще робив, щоб все було добре у всіх. Турботливий, ніжний, розуміючий, гарний, чорнявий, усміхнений. Його душа схожа на діамант! Чиста та сильна!
… У мене забрали мою “фортецю”, моє щастя, любов і спокій. Шматок проклятого заліза зупинив улюблене серце. Він завжди казав: “Воно б’ється тільки для тебе”.
Але якийсь смердючий обіср*ний виродок забрав усі наші мрії та наше щасливе життя… І як би не було важко зараз, тепер я житиму за двох. І в мене тепер удвічі більше сили!”
ІВАН ДІСКАЛЕНКО, старший матрос, сапер 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Загинув 18 березня 2022 року під час ракетного удару російських окупантів по військовій казармі в Миколаєві.
Івана поховали на Алеї Слави Західного кладовища в Одесі.
18 квітня 2022 року Указом президента старшого матроса Діскаленка нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Вічна шана Герою!
