Для своїх донечок Софійки та Анечки він живе на хмаринці…
РУСЛАН БОРОВИК, позивний «Багдад», кіборг.
За своє життя він двічі брав участь у миротворчих місіях в Іраку в 2004-2005 роках. Там здобув величезний бойовий досвід.
Він бездоганно володів усією стрілецькою зброєю та вмів користуватись усіма денними й нічними приладами спостереження та прицілювання, умів вражати рухомі й нерухомі цілі на різних дистанціях, заміновував позиції й полював на ворожі диверсійні групи, чудово орієнтувався на полі бою.
А тому, коли на землю України через 10 років прийшла війна, відразу став до лав її захисників.
«За свої 40 років побачив дві війни — в Іраку та в Україні. І якщо до Іраку йшов через відсутність роботи, то до російсько-української війни долучився свідомо. Ще під час Революції Гідності, допомагав грошима, ліками та одягом активістам. А одразу після анексії Криму, пішов захищати кордони України у складі 95-ї бригади. До двох місяців ми були в резерві й постійно питали, коли нас відправлять на передову. Пам’ятаю, як один знайомий полковник мені сказав: „Не хвилюйся, на твій вік війни вистачить. Все тільки починається…“ Я запам’ятав ці слова…» — говорив тоді Руслан.
У 2014- 2015-му роках захищав Донецький аеропорт. Там дістав важке поранення в ногу й контузію. Після лікування й реабілітації, хоч і мав групу інвалідності, повернувся у рідний
90-ий батальйон вже як командир відділення.
Навіть будучи на війні, Руслан фотографував – це було його величезним захопленням. Понад 800 світлин у його колекції, зроблених на фронті. У 2015 році вийшов фотоальбом “ДАП” з його світлинами. Виставка фоторобіт проходила у Верховній Раді.
Після демобілізації працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при КМДА.
«Він був вірний, щирий і порядний. Є люди, які завжди поряд, завжди допоможуть — їх навіть просити не треба. Це про нього. Руслан ніколи не афішував і не хизувався тим, що робить. Там, де робив він, навіть перевіряти нічого не треба було. Я його знав лише рік. Але у деяких людей навіть за життя не вдається лишити по собі такого позитивного спогаду. Надійний, добрий і справедливий», – так розповідав про свого підлеглого заступник директора центру Павло Долинський.
Від першого дня повномасштабної війни знову пішов обороняти Батьківщину у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. За місяць до загибелі отримав контузію, та відмовився покидати поле бою.
«Багдад» був безстрашним. І дуже впертим. Він встигав все: відстрілюватися, бо був гранатометником. А також — фотографувати, бо його фото це взагалі окрема історія. Вічна пам’ять про війну і загиблих Героїв, які на його світлинах лишаються живими. А ще він був нашим вчителем з історії України. Стільки всього цікавого розповідав між боями», – розповів побратим Валентин Івановський .
За кілька днів після свого останнього дня народження Руслан Боровик загинув у боях під Ізюмом.Трапилося це 30 квітня 2022 року.
«Як тепер уявляти Перемогу та парад без Руслана, який крокує по Хрещатику з прапором? Як тепер фіксувати сучасну історію без його світлин? Його позитив і внутрішнє світло завжди при зустрічі відкривало всередині щось найкраще…», — написала журналістка Андріана Біла.
Врівноважений, усміхнений, зі світлом в очах, надійний, дуже толерантний, вихований, цікавий — таким його знали всі.
«Він був чудовим батьком. Міг їздити годинами по магазинах, аби купити для доньок найкрасивішу сукню. Ніколи не шкодував грошей, тільки б дівчата були, як принцеси. Він обирав іграшки, знав, з якого мультика яка лялька і дозволяв дівчатам робити з собою все, що завгодно. Вони ж його і розфарбовували, і лікували, зачіски різні робили. Ніколи їх не сварив. Завжди спокійно все пояснював. Історію України їм розказував замість казок. Вони як шпачата його слухали», – говорить дружина Людмила.
На параді до дня Незалежності його дворічна Ганнуся крокувала попереду колони, яку очолював її тато.
А Софійка посміхалась на татових руках.
Ці світлини побачив увесь світ.
Тепер вони є пам’яттю про Героя,
що поклав своє життя за Україну.
Мужнього воїна і командира.
Світлу й красиву душею людину.
Пам’ять про нього буде жити вічно!
#Герої_не_вмирають_поки_живе_память
