Анна повернулася додому раніше, ніж зазвичай, через скасування важливої зустрічі на роботі. Увійшовши до квартири, вона одразу відчула щось дивне. У повітрі висів слабкий запах незнайомого парфуму, і на тумбочці в коридорі лежала чиясь ключниця – не її і не чоловіка.

Анна спробувала не піддаватися паніці. Вона пройшла до спальні й помітила, що її чоловік, Віктор, начебто нервує, прибираючи одяг у шафу. Він здригнувся, почувши, що вона увійшла.

О, ти повернулася рано, – сказав він, натягнуто посміхаючись.
Так, зустріч скасували, – відповіла Анна, намагаючись тримати голос спокійним.

Віктор повернувся до неї, а потім його погляд на мить ковзнув убік – до приліжкового столу. Анна помітила це і підійшла ближче. На столі лежала невелика, складена вдвічі записка. Її серце забилося швидше, але вона намагалася не показувати, що щось помітила.

Усе гаразд? – запитала вона, дивлячись прямо йому в очі.
Так, звісно, просто втомився, – швидко відповів він.

Анна вдала, що не помітила записку, і вийшла з кімнати. Ледве зачинивши двері, вона дістала телефон і зробила вигляд, що щось шукає, але насправді спостерігала за дверима через відображення в дзеркалі.

За кілька секунд Віктор узяв записку і поспіхом запхав її в кишеню. В її голові відразу ж закрутився вихор підозр. Що він приховує?

Анна вирішила не поспішати. Увечері, коли Віктор заснув, вона тихо обшукала його куртку і знайшла ту саму записку. На ній було написано: «Ти маєш вирішити це завтра. Її не повинно бути вдома.»

Анна відчула, як по її тілу пробігло тремтіння. Її думки кинулися в різні боки. Хто «вона»? І що значить «не має бути вдома»?

Наступного дня, перш ніж вирушити на роботу, Анна залишила диктофон, захований у спальні. Вона знала, що Віктор зазвичай повертається додому на обід. Коли вона повернулася ввечері, перше, що вона зробила, – це прослухала запис.

На записі було чути голос Віктора, який розмовляв із кимось по телефону:

Усе гаразд. Вона нічого не підозрює. Так, я знаю, що обіцяв вирішити це питання. Завтра я все зроблю.

Анна завмерла. Її серце шалено калатало, але вона знала, що має діяти спокійно. Цього вечора вона поводилася як зазвичай, але розуміла, що завтра все може змінитися.

Наступного ранку вона сказала Віктору, що піде на роботу, але сама поїхала в сусіднє місто, щоб сховатися і спостерігати. Удень їй надійшло повідомлення від невідомого номера: «Ти повинна була піти. Тепер усе стане набагато складніше.»

Анна зрозуміла, що це серйозно. Хтось стежив за нею. Вона повинна була з’ясувати, що відбувається, поки не стало надто пізно.

Провівши кілька годин у кафе сусіднього міста, Анна повернулася до своєї квартири й обережно спостерігала з машини. Віктор вийшов з дому і попрямував до свого автомобіля. Він виглядав нервовим, весь час озирався. Вона вирішила простежити за ним.

Віктор під’їхав до старої складської будівлі на околиці міста. Анна припаркувалася на відстані й побачила, як до нього підійшов чоловік у темній куртці. Вони про щось говорили, і Віктор нервово кивав, раз у раз поглядаючи на всі боки.

Анна дістала телефон і почала записувати все на відео. Вона знала, що це її єдиний шанс зрозуміти, що відбувається. Чоловік у куртці простягнув Віктору якийсь пакет, і вони обмінялися короткими фразами, після чого Віктор швидко сів у машину і поїхав.

Анна вирішила не гаяти часу і зателефонувала Марині, своїй близькій подрузі.

Марін, мені потрібна твоя допомога, – швидко сказала вона. – Я думаю, що Віктор замішаний у чомусь небезпечному. Ти можеш допомогти мені розібратися?

Марина, почувши в голосі подруги тривогу, одразу погодилася. Через годину вони зустрілися в Марини вдома. Анна показала їй відеозапис.

Ми маємо з’ясувати, хто цей чоловік, – сказала Марина. – Може, нам варто звернутися в поліцію?

Анна завагалася. Вона розуміла, що в поліції можуть не сприйняти її слова всерйоз, а Віктор може все заперечувати і придумати історію про те, що це просто бізнес. Вона вирішила спочатку з’ясувати все сама.

Наступного дня вона простежила за Віктором знову. Він повернувся до того ж складу, але цього разу не був один. Там на нього чекали ще двоє чоловіків. Анна непомітно наблизилася і почула, як один із них сказав:

Ти не виконав завдання. Тепер у нас проблема. Її потрібно прибрати.

Серце Анни шалено забилося. Вона зрозуміла, що ці люди говорили про неї. Віктор був із ними заодно, і його план був набагато небезпечнішим, ніж вона могла собі уявити.

Анна зрозуміла, що її життя в небезпеці. Вона не могла повернутися додому. Вона зателефонувала Марині і розповіла все, що дізналася.

Ти повинна піти в поліцію, – наполягла Марина. – У нас є відео, у нас є докази. Ми не можемо це залишити.

Анна вирішила довіритися подрузі і пішла в поліцію. Вони вислухали її і подивилися відео. Поліцейські зрозуміли, що це серйозно, і одразу почали розслідування.

Віктора затримали вже наступного дня. Він спочатку заперечував усе, але потім зрозумів, що у поліції достатньо доказів проти нього і його спільників. Зрештою з’ясувалося, що він був замішаний у великій схемі шахрайства і планував позбутися Анни, щоб вона не дізналася правду.

Анна відчула полегшення, коли все закінчилося. Її життя більше не буде колишнім, але тепер вона знала, що може довіряти тільки собі і бути готовою до будь-яких несподіванок.

Вона подякувала Марині за допомогу і підтримку. Це був досвід, який показав їй, що довіра – це цінність, на яку потрібно заслуговувати, і що навіть ті, хто близький, можуть виявитися не тими, ким здаються.

Історія закінчилася для Анни, але вона знала, що попереду на неї чекає нова глава. І тепер вона була готова до будь-яких викликів.