Український лікар Гліб Белгов, який прилетів в Італію допомагати із лікуванням хворих на коронавірус, розповів про нове робоче місце та сказав, що боїться того, як Україна впорається з таким викликом.
Пише https://puer.org.ua
Про це він розповів на своїй сторінці у фейсбуці.
«Мене питають чи не страшно мені тут. Сьогодні я вперше піймав себе на думці, що страшно. Не за себе. Дивлячись на обладнання, яке є в цій, достатньо невеликій лікарні, мені страшно за те, як ми зможемо впоратися вдома із значним збільшенням пацієнтів, лікуючи їх термометром, крапельницею та червоним ковпачком», – розповів лікар.
В італійській лікарні, де я працюю зараз, при звичайному режимі роботи було одне реанімаційне відділення з шістьма ліжками, одне з яких в ізоляційному боксі. В один з найскладніших днів до них поступило одразу 70 пацієнтів у важкому стані, які потребували реанімації. Зараз тут обладнано п’ять реанімаційних відділень. На момент нашого приїзду в них було близько 30 пацієнтів на апаратах штучного дихання. Тобто кількість важких пацієнтів збільшилася вшестеро. Ще близько 50 пацієнтів знаходились у відділенні інтенсивної терапії.
Роботу лікарень в межах цього регіону перерозподілили таким чином, що вона стала приймати лише ковід-позитивних пацієнтів у той час, як інші лікарні взяли на себе решту пацієнтів.
І мова не іде про те, що якась лікарня має краще обладнання, а якась гірше. Вони всі однакові. Просто кількість ліжок у них різна.
Для того, щоб забезпечити надання допомоги в моїй лікарні пацієнтам, кількість яких стрімко збільшувалась, привезли обладнання з інших регіональних лікарень. Але не це стало проблемою. Найбільший виклик, з яким стикнулася система охорони здоров’я, це нестача персоналу. Переважно це медсестри та молодші медсестри, які тут виконують багато функцій. Набагато більше, ніж у наших умовах. Тому їх також з інших лікарень регіону перевели на тимчасову роботу сюди. Таким чином, перерозподіливши ресурси, отримали більше можливостей та ізольовані лікарні, які переорієнтувалися повністю на допомогу інфікованим пацієнтам. Транспортне сполучення обмежене, але це не призвело до такого колапсу з медичним персоналом, як у нас, оскільки тут кожен має власну машину.
Гостьовий персонал інколи погано орієнтується в тому, де, що знаходиться в лікарні, які документи необхідно заповнювати і тоді я відчуваю себе майже своїм, оскільки так само, як і вони на перших чергуваннях, не знав, куди бігти за кисневими масками чи санаційними катетерами.
Тут ніхто не рахує, скільки пар рукавичок або катетерів витратили за день
Таке збільшення навантаження на систему та перепланування її роботи не призвело до колапсу чи нестачі обладнання або витратних матеріалів. Тут є все і в достатній кількості. При кожному вході у відділення я вдягаю дві пари рукавичок та новий костюм. Перед кожним пацієнтом я вдягаю ще одну пару рукавичок, а після того, як знімаю, дезінфікую нижній шар рукавичок розчинами, які знаходяться всюди у відділенні і все це є. Більше того, я можу вибрати, який розмір рукавичок мені підходить.
Тут ніхто не рахує, скільки пар рукавичок або катетерів витратив за день, скільки метрів бинту відмотано, скільки флаконів фізрозчину введено, записуючи це в нескінченні журнали. Ти просто береш все, що тобі необхідно – від серветок до кисневих балонів, які стоять в коридорі під стінкою. Якщо необхідно перевезти пацієнта з відділення в відділення, ти береш кисневий балон, від’єднуєш від пристрою моніторінгу невелику портативну його частину, яка має свій окремий екран, готуєш пацієнта і прямуєш разом з ліжком-каталкою в ліфт коридорами, в яких можуть розійтися дві каталки одночасно, оскільки цілком імовірно, що на зустріч буде нестися каталка з іншим пацієнтом і часу на пошуки альтернативних шляхів немає.
І це неможливо порівняти з українськими лікарнями, де часто може не бути жодної пари рукавичок. Де все, аж до сечових катетерів, купується пацієнтами, а рукавички в кращому випадку є одного розміру, якщо є взагалі. Де для того, щоб виконати маніпуляції потрібно спочатку дочекатис,я щоб родичі пацієнта принесли все необхідне і лише тоді з’явиться можливість щось зробити.