Ходила до школи. Восьмий клас. Урок англійської. Змішані відчуття: і сором, і гордість, і страх, і подив, і радість і….ШАЛЕНСТВО! Урок – як мить. Враження, наче ти скотився на американських гірках. Мозок працював у давно забутому темпі. Напруга – неймовірна і приємна. Вчителька – фантастична.
Пише https://vsns.co.ua
Пані Наталю Ляшко, дякую за мить дитинства. За час, повернений назад. За жирний натяк, що навчання – першочергове і серед роботи та політичних проектів варто знайти час для себе і сісти за парту. Це важливо.
Хейтери…ідіть … Просто ідіть. Вам не подобаються вчителі? – зробіть краще. Ви ніколи не помилялися? – брешете. Вам не подобається, хто і як знімає – прийдіть і зніміть самі.
Зробіть хоча що-небудь корисне, а не чіпляйтеся до зробленого. Проект класний, корисний, дітям у поміч. А помилки… діти їх виправлять самі. Припиніть шукати зраду у всьому і в усіх. Організаторами та авторам ідеї “Школи вдома”- величезне спасибі. Багатьох вас знаю особисто. Тому обіймаю.