Надія Совтус
Мамо ! – браму відкривай ,
син іде додому ,
мамо : – прошу вибачай ,
мені молодому …
Тобі рану залишив , на усе життя ,
скоро в засвіти пішов ,
я твоє дитя .
Не хотів я помирати , кликав допомогу ,
ох , як страшно бій приймати ,
не чути нікого .
Марив я селом і хатов , марив я тобою ,
кругом падали солдати ,
небо наді мною .
Обіймало мене сонце твоїми руками ,
а я думав , що усе це ,
вдома над гаями .
Побіг малим на Памірки , і хлопці сусіди , помірявся до одвірка ,
скоро в школу піде .
І пішов , і ти за мною, за руку водила ,
обірвалась життя – нитка ,
і ти затужила …
Не сумуйте так за мною , бо я недалеко,
Ангелом в небі літаю ,
і тужу лелеков …
Пливе ” Кача по Тисині “… слухаю музики , вже буду я вдома нині ,
і по вічні віки …
ВІЧНА Пам’ять тобі дитино ,
наш ГЕРОЙ , наш відважний СИН ,
ти за неньку , за Україну згинув ,
над котрою тужливий клин .