6 років з конфіскацією майна за допомогу ЗСУ.
Такий термін дав Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області волонтеру Олександру Дорогану. Це — шокуючий прецедент, який може зупинити щонайменше поставку всіх автомобілей для передової. На мою думку, цей вирок може пояснюватись або винятковою тотальною злочинною тупістю, або свідомим саботажем волонтерського руху, який тягне на державну зраду.
Таких справ, як ця, відкриті десятки, і всі вони за своєю суттю ідентичні.
Працівники органів видають себе за військовослужбовців ЗСУ, провокують волонтерів на порушення формальних процедур з імпорту авто.
Наприклад, пропонують донорські внески готівкою, просять переуступити уже ввезені машини, бо нібито дуже треба. В хід ідуть усі методи: «хлопці гинуть, віддайте поза чергою».
Мені до блювоти огидно від методів роботи правоохоронців і загалом від того, проти кого вони воюють у воюючій країні.
Але найбільше шкода тих наших військових, які загинули через те, що не отримали замовлене і обіцяне авто. Таких, до слова, станом на лютий цього року, було арештовано щонайменше 138 одиниць, попри всі мої заклики та прохання волонтерів до Офісу генерального прокурора передати ці транспортні засоби туди, де вони зараз життєво необхідні.
Звісно, що після того, як в новинах розлетілась новина про 6 років реальної в’язниці, це справедливо налякало усю волонтерську спільноту. На чому їздитимуть хлопці та дівчата на фронті через півроку?
Дуже чекаю звіту Генерального прокурора та представників інших правоохоронних органів у Парламенті. Так просто відчитатись про «успіхи» в роботі їм точно не вдасться. Окремо звернусь до компетентних органів щодо перевірки цих справ на те, чи не є це частиною спецоперації росії. Інакше мені це не вкладається в голову.
Лист від Олександра Дорогана в оригиналі – в першому коментарі.