Вчора моя дитина повернулась до дому в сльозах.
Повернувшись додому в Кривий ріг, друзі запросили її на прогулянку, де першим питанням було: « а чево єто ти на українськом гаваріш?
Ти что русофобка?»
Сьогодні день народження дитини, яка віддала своє життя за те, щоб ми могли говорити рідною мовою, щоб ми могли існувати як нація. Хлопця яким захоплювалась моя донечка, та бачила в ньому приклад для нового покоління.
Поясніть мені люди, скільки ще треба нас вбити ? Скільки ще гвалтувати цю країну , щоб в деяких індивідуумів прокинувся розум?
Тримай над нами небо хоробрий воїн, який за свій короткий вік , так багато зробив для України!