Нам потрібен День Борщу. Як вам таке? Всеукраїнський, масштабний день, коли всі українці варять у себе вдома борщ. Ясне діло, що ви його й так готуєте, але то інше.
Пише https://puer.org.ua
От уявіть: ми збираємося родинами, кожен презентує свій борщ, всі їдять, обговорюють. Хтось влаштовує змагання. Хтось розповідає, через які життєві події він прийшов до саме таких рецептурних рішень. Таким чином, ми через борщ передаємо один одному досвід та робимо свою культурну спадщину живою. Потім, коли розходимося по своїх кухнях, то там стається таке інтимне і дуже єхидно-тепле «Ти куштував борщ Василича? Він не додає квасолю! То ж навіть борщем називати соромно. Тьфу», «Он як світ взагалі носить ту Степанівну?
Вона ж їсть борщ без сметани. Завжди знала, що у неї збоченська натура», «А Федька, зараза така, добре варить», «Я там піддивилася, що Катька зі своїм борщем робить. Треба буде повторити».
Господи, це ж мрія, що буде день, коли на кожній кухні України так гудітимуть. То таке чудове культурне проявлення, що мене аж збуджує ця думка. І всі ЗМІ в той день будуть випускати матеріал з борщовим оглядом по регіонах. Історики та етнографи ділитися своїми напрацюваннями. І стрічка у соцмережах заповнена дописами друзів з фотографіями їхнього борщу. День, в якому багато підтримки, дискусій та єднання.
Я вже рік думаю над реалізацією цієї ідеї на офіційному рівні, але нам нічого не вартує влаштувати цими вихідними демоверсію Дня Борщу.
Якщо вам, звісно, імпонує те, про що я написав. Просто приготуйте борщ та поділіться ним з друзями. Розкажіть про інгредієнти і обов’язково поставте хештеги #борщ та #borscht. Адже це прекрасно, коли нація демонструє, як вона пишається своїми культурними елемантами.
Ви поки подумайте про це (бажано по дорозі за буряком та капустою), а я полетів у Стамбул готувати борщ для послів і презентувати, таким чином, Україну.
Цьом.
