Фантастика чи містифікація?
Усім живим довгожителям потрібно прожити ще хоча б століття, щоб побити встановлений Лі Цін’юнем рекорд. Цей чоловік дожив до 256 років!
І це ніякі не дурниці, ця історія досліджувалася вченими і журналістами! У статті New York Times від 1930 року йдеться про те, що професор університету Ченгду Ву Чунг-цзе виявив урядові записи Китайської Імперії від 1827 року, в яких Лі Цін’юня вітають зі 150-им днем народження, а також документи 1877 року, в яких його вітають уже з 200-річчям.
1928 року журналіст New York Times писав, що більшість людей похилого віку, які жили по сусідству з Лі Цин’юнем, згадували, як ще їхні діди розповідали їм, що знали його з дитинства, але й тоді він був уже дорослим чоловіком.
Лі Цін’юнь був торговцем лікувальними травами.
З 10 років він збирав їх у горах і дізнався про те, що вони можуть сприяти довголіттю. Майже 40 років він дотримувався трав’яної дієти, харчуючись тільки травами, такими, як лінчжі, ягодами годжі, диким женьшенем. У 1749 році, у віці 71 року, він приєднався до армії Китаю як викладач бойових мистецтв. Лі був загальним улюбленцем, 23 рази був одружений і понад 200 разів став батьком.
Згідно із загальноприйнятими в його провінції розповідями, Лі з дитинства вмів читати і писати, і, збираючи трави, до 10 років уже встиг побувати в Ганьсу, Шансі, Тибеті, Аннамі, Сіамі та Маньчжурії.
Протягом перших ста років він продовжував збирати і продавати лікарські трави. Потім він продовжував продавати трави, зібрані іншими. Поряд з іншими китайськими травами, він продавав лінчжи, ягоди годжі, дикий женьшень, хі шу ву і готу кола, і жив на дієті з цих трав і рисового вина.
Він був такий не один.
За словами одного з учнів Лі, одного разу він зустрічався з чоловіком, якому було понад 500 років. Той навчив його дихальних вправ цигун і дав деякі дієтичні рекомендації, які могли допомогти йому продовжити своє життя до надлюдських термінів.
На смертному одрі Лі сказав свою знамениту фразу:
“Я зробив усе, що мав зробити в цьому світі. Я вирушаю додому”.
Чи можуть ці слова бути одним із найбільших секретів довгого і щасливого життя? Цікаво, що ми, в сучасному цивілізованому світі намагаємося боротися з віком за допомогою високотехнологічних інфрачервоних пристроїв і найсучасніших лікарських препаратів.
Ось секрет довголіття цього мудреця:
Одного разу Лі запитали, який же його секрет довголіття, і ось, що він відповів:
“Утримуйте серце в тиші, сидіть як черепаха, йдіть бадьоро, як голуб, і спіть так, як спить сторожовий пес”.
Лі стверджував, що внутрішні мир і спокій, у поєднанні з дихальними вправами, і є його секрет довголіття. Очевидно, його дієта також відіграла важливу роль. Але дивно, що найстаріша людина на Землі приписувала своє довголіття саме стану свого розуму.
Людям, чия середня тривалість життя становить 65 років, важко повірити навіть у життя після 100. А уявити, що хтось живе понад 200 років взагалі дуже складно.
Ми маємо зважати на те, що є люди, які не живуть у виснажливому робочому графіку, не мають справи із заборгованостями за кредитами, не дихають забрудненим міським повітрям і регулярно займаються фізичними вправами. Вони не їдять цукор, борошно або будь-який інший продукт, оброблений пестицидами. Вони не харчуються нашвидкуруч, як звикли ми.
Вони не їдять жирного м’яса, солодких десертів і продуктів із ГМО. Не курять і не п’ють алкоголь. Їхній раціон не просто позбавлений шкідливих продуктів, якими ми так часто себе балуємо. Він містить суперкорисні продукти і лікувальні рослини, які, як стероїди, впливають на наші органи та імунну систему.
Вони також проводять свій вільний час на природі, медитуючи і практикуючи дихальні техніки, які покращують психічне, фізичне та емоційне здоров’я.
У них здоровий сон. Вони багато часу проводять під сонцем, а ми знаємо, що коли в нас виходить відпочити на сонці, ми відчуваємо, ніби одразу молодшаємо, і називаємо це “відпусткою”. Уявіть собі, як це: все життя засмагати в горах, на тлі абсолютного психічного, духовного і фізичного благополуччя.
Я ні на секунду не засумніваюся, що, якби всі ми дотримувалися цих здорових патернів поведінки, життя до 100 не здавалося б нам таким уже міфічним.
Якщо правильно ставитися до свого тіла, хто знає, до якого віку могло б тривати наше життя.